У Вороньках школа — це не просто будівля. Це місце, де навіть під час повітряних тривог і відключень світла діти продовжують навчатися, сміятися, творити, мріяти. Там, де за вікном війна, а в укритті — дитячі голоси, вчителі й батьки тримають лінію освітнього фронту.
— Якщо до пів на десяту ранку триває тривога, ми вже не ризикуємо — переходимо на дистанційне навчання, — розповідає директорка ЗЗСО (закладу загальної середньої освіти) І-ІІІ ступеня Валентина Шовкова. — Діти ж приїжджають із навколишніх сіл. Лише першачки тоді приходять у школу — займаються просто в укритті.
Та навіть у таких умовах життя тут не зупиняється. За літо у навчальному закладі оновили класи й коридори, зробили ремонт у їдальні, поміняли частину обладнання. Після 1 вересня школа отримала акустичний центр — колонку й мікрофони для свят і лінійок.
— Це подарунок від «АгроЗем Холдингу». Тепер і наші заходи звучать по-новому, — усміхається Валентина Анатоліївна.
Підтримка компанії — не випадкова і не разова. Це багаторічна історія взаємопідтримки, яка почалася ще тоді, коли директорка тільки очолила школу, а господарство вже працювало у селі.
Школа, яка тримається разом
Вороньківська школа має глибоке коріння. Її будівлю звели ще в 1939 році — на совість, «на віки». Міцні цегляні стіни тепер служать укриттям для дітей. Одне сховище — просто у фойє, інше — в колишній котельні, укрите бетонними плитами. Робили все разом: вчителі, батьки, місцеві мешканці.
— Але якби не допомога наших благодійників, ми б не впоралися, — говорить директорка. — «АгроЗем Холдинг» і ТОВ «СВК «Пам’яті декабристів» забезпечили нас усім необхідним: завезли пісок, електрику провели, купили прилади, допомогли перекрити дах. І найголовніше — завжди поруч, якщо потрібно.
Коли почалися відключення, підприємство забезпечувало школу дизельним паливом для генератора. Паливом допомагає і тепер. Для дітей компанія щороку готує подарунки: першокласникам — до початку навчального року, випускникам — сертифікати на тисячу гривень. Це вже традиція.
— Ми постійно відчуваємо плече, на яке можна спертися, — каже директорка. — І це дуже важливо, коли все навколо так нестабільно.
Колектив, що вірить у майбутнє
Колектив школи — молодий, натхненний. Із 21 працівника лише четверо пенсіонерів, решта — випускники цієї ж школи. «Я всіх їх колись приймала на роботу, — з усмішкою каже директорка. — І мені приємно, що наші діти повертаються сюди як педагоги».
Попри складний час, тут працюють із натхненням. Проводять конкурси малюнків, беруть участь у проєктах, готують дітей до життя. Компанія «АгроЗем Холдинг» допомагає і тут — організовує для школярів творчі конкурси, забезпечує призами, допомагає з екскурсіями.
— Влітку дітки їздили у Бобровицю в музей, у кінотеатр. Паливо для поїздок нам також дав «АгроЗем Холдинг», — розповідає директорка.
Волонтерство як частина життя
Школа живе не лише навчанням. З 2014 року тут плетуть сітки, печуть паски, збирають допомогу для захисників. Учні, вчителі, батьки — усі долучаються.
— Ми обов’язково вкладаємо у посилки дитячі малюнки, — каже Валентина Анатоліївна. — Бо це теж підтримка. Серед найактивніших волонтерок — школярки Ангеліна і Софія Гусак, Софія Шута, Ліза Папенко. Роботою керує вчителька Ірина Папенко разом із чоловіком. А координує волонтерський напрям заступниця директора Ольга Добреля.
— Дуже хочеться, щоби швидше закінчилася війна та прийшла перемога, — додає директорка. — Але поки що ми робимо все, що можемо.
Світло навіть у темряві
У Вороньках не просто навчають дітей. Тут навчають триматися, допомагати, не зневірюватися. І поки за вікном лунають сирени, у шкільному укритті чути дитячі голоси, сміх і пісні — ті самі, що з гучномовців нового акустичного центру.
Світло у цій школі — не лише від генератора. Воно — в людях, які живуть серцем і діють разом.
