У Карпилівському ліцеї ранки починаються однаково — з дитячого сміху, кроків по коридору і короткого погляду в небо: а раптом сьогодні без тривоги? Та попри всі виклики, і вчителі, і діти навчилися жити по-новому. Вони просто роблять свою справу: вчаться, навчають, підтримують одне одного й тримаються — бо інакше не можна.
«Я працюю тут із 2009 року, — говорить директорка ліцею Інна Іванівна Юрченко. — Це моя школа. Я її закінчувала, сюди повернулася після інституту. І, мабуть, так і мало бути».
Її шлях у професію почався ще в першому класі Лутавської восьмирічної школи. Маленька дівчинка вже знала: буде вчителькою. І йшла до цього впевнено — навіть коли з першої спроби не вдалося потрапити до Ніжинського педінституту. Працювала в школі, готувалася і згодом здійснила свою мрію. Після навчання викладала німецьку, переїжджала разом із родиною, працювала в різних школах. Та з часом повернулася до Карпилівки. А з 2009 року очолює ліцей.
Школа з історією і характером
Заклад пережив не один складний час. Заснований у 1937 році, він пройшов війни, руйнації та відбудови. Під час Другої світової війни в його стінах працював військовий госпіталь. Після визволення тут знову відкрили класи — бо дітям треба було вчитися.
Сьогодні ліцей — доглянуте двоповерхове приміщення з усіма зручностями та сучасними класами Нової української школи. Тут працюють 17 педагогів і 10 технічних працівників. Навчається 130 дітей — не лише з Карпилівки, а й із Лутави, Короп’я, Рудні та Морівська.
Щодня два шкільні автобуси привозять учнів і педагогів. Навчання проходить у змішаному форматі — онлайн та офлайн, залежно від ситуації.
Окрема радість — нове укриття. Сучасне, заглиблене, площею 200 м², розраховане на 150 дітей. Роботи трохи затрималися, але завершення вже близько. Будівництво профінансувала Деснянська селищна рада.
Крок за кроком до знань
Попри війну, тривоги й блекаути, бажання вчитися у дітей не зникло.
«В усіх успіхи різні, але головне — вони не втратили зацікавленість», — каже Інна Іванівна.
Учні беруть участь в олімпіадах, мовних конкурсах, змаганнях з інформатики, творчих конкурсах — і здобувають призові місця. Нещодавно діти активно малювали для конкурсу, організованого компанією «АгроЗем Холдинг». Найкращі роботи обирали військові з Чернігівського військового шпиталю — ті самі, для кого ці малюнки стануть маленьким променем підтримки.
Соціально відповідальний бізнес у такі моменти відіграє роль значно більшу, ніж просто «організатор конкурсу». Коли діти знають, що їх почують, що їхня праця потрібна й важлива, а ліцей отримує підтримку у вигляді ресурсів, подарунків — з’являється відчуття причетності та стабільності. Підтримка закладу допомагає педагогам і дітям працювати і вчитися впевненіше.
Випускники, якими пишаються
Щороку учні ліцею добре складають НМТ та ЗНО й вступають до різних вишів. Традиційно багато хлопців обирають військові навчальні заклади.
Чимало випускників сьогодні служать у Збройних силах України, стоять на захисті Батьківщини. На жаль, є й загиблі. На фасаді ліцею встановлено меморіальну дошку Олександрові Кирієнку — випускнику, який віддав життя за Україну.
Сьогодні у ліцеї працюють педагогами восьмеро колишніх учнів. Вирости тут, піти у світ і повернутися, щоби навчати інших — це вже стала традиція.
Разом для Перемоги
Карпилівський ліцей давно став місцем, де не лише навчаються, а й допомагають. Щороку тут проходить благодійний ярмарок до Дня Збройних сил. Два роки поспіль на зібрані кошти купували дрони: 33 тисячі гривень — минулого року, 27 тисяч — позаминулого. А з покупкою необхідних «пташок» допомогла депутатка селищної ради Світлана Марченко.
«Наша допомога здебільшого адресна, передаємо речі, продукти, те, що потрібно нашим хлопцям. Усі — діти, батьки, вчителі — долучаються», — говорить директорка.
У такі моменти особливо видно, що ліцей тримається разом. Але не менш важливо, що поруч — бізнес, який підтримує заклад.
Окрема подяка — партнерству з ТОВ «Укрземпродукт», що входить до «АгроЗем Холдингу».
Компанія давно підтримує заклад: надає сертифікати випускникам, подарунки першачкам і готує пакунки до Дня Святого Миколая. Для дітей це справжнє диво, а для вчителів — відчуття, що про їхню школу пам’ятають і дбають.
Такі ініціативи — це не «разова допомога», а довготривала присутність поруч, яка формує зовсім інший рівень взаємодії: коли бізнес стає активним партнером закладу, а не стороннім спостерігачем.
«Діти з нетерпінням чекають на це свято. І ми дуже вдячні за таку підтримку», — каже Інна Іванівна та дякує директору підприємства Олександру Шуплику за співпрацю
Про мрії, які точно здійсняться
Попри всі виклики сьогодення, тут живе світла мрія — щоби ліцей працював, щоб у його стінах завжди лунав дитячий голос, щоби діти зростали допитливими, талановитими й сміливими.
Щоби вступали туди, куди прагнуть. Щоби не боялися мріяти. І щоби кожен, хто виходить із цих дверей, знав: тут у нього є дім, куди завжди можна повернутися.
Карпилівський ліцей — це не просто навчальний заклад. Це місце, де тримаються разом. Де підтримують. Де виховують людей, які вміють любити свою землю.
І це — найбільша сила.
