Війна не спинила життя. Навіть попри тривоги, блекаути й нестачу робочих рук, у Білоцерківцях працюють, облаштовують дороги, допомагають воїнам, підтримують одне одного. І поруч — надійні партнери, «АгроЗем Холдинг» та ТОВ «Олександрівка-Агро 2016», які завжди підставляють плече у складні моменти.
«Війна всім дається взнаки. Але життя продовжується. Тож працюємо. І робимо все, що потрібно», — каже староста Білоцерківського округу Тамара Лук’яненко.
Село, яке живе
Попри складні умови, село впорядковують і розвивають. Щороку підсипають дороги піщано-щебеневою сумішшю, прибирають громадські місця, обкошують узбіччя.
«Нещодавно зробили частину Механізаторської, повністю — Незалежності та Івана Франка, а також вулицю Грузьку. Люди бачать, що робиться, і це додає наснаги», — каже староста.
У центрі села прибрали аварійні дерева, упорядкували територію біля обеліска Слави. Робота триває — крок за кроком Білоцерківці наводять лад і створюють комфорт для життя.
Пам’ять про героїв
У центрі Білоцерківців — Алея Героїв. Тут вшановують трьох земляків, які віддали життя за Україну: Василя Журибеду, Олександра Сергієнка та Романа Олійника.
«Це наші хлопці. Ми пам’ятаємо кожного. І підтримуємо їхні родини», — говорить Тамара Лук’яненко.
Від початку війни на фронт пішли 22 чоловіки з Білоцерківців, сімнадцятеро служать нині. Один із них — В’ячеслав Галич, який повернувся з полону після оборони Маріуполя. Громада зустрічала його, як справжнього героя.
Усі мешканці долучаються до допомоги захисникам: збирають кошти, купують спорядження, передають продукти, овочі, домашні заготовки.
Справжня підтримка — це дії
Справжня підтримка — це не слова, а дії. Село Білоцерківці вже не раз відчувало допомогу від компанії «АгроЗем Холдинг» та ТОВ «Олександрівка-Агро 2016».
Інвестори допомагають із дорогами, матеріалами, гуманітарними ініціативами. Саме завдяки їхній підтримці вдалося перевезти щебенево-піщану суміш для ремонту вулиць, налагодити благоустрій, забезпечити допомогу людям після деокупації.
«Ми звертаємося — і завжди маємо відгук, — каже староста. — Це справжнє партнерство, яке відчуває кожен у селі».
Єдність, що тримає громаду
У Білоцерківцях діє клуб, бібліотека, музей, працюють соціальні працівники, які опікуються літніми людьми. Тут не звикли нарікати — просто роблять свою справу.
«Ми не опускаємо рук. Робимо, що можемо — для наших людей, для наших захисників, для села», — говорить Тамара Лук’яненко.
Білоцерківці тримаються разом. І поки є така віра, підтримка й людяність — село житиме.
